Радісно, прикро, соромно!!!

РАДІСНО
Подорожуючи на грузовику по дорогах штатів Америки дуже часто зустрічаюсь з емігрантами з України. Це відбувається на заправних станціях, чи в русі по дорозі. Земляки Українці  сигналять, махають своїми символами України-прапорцями, або вимпилами. Вони бачать наклейка на боковинах мого авто і патріотично реагують. Рідісно бачити і відчувати підтримку нашої країни емігрантами та заробітчанами, знаходячись далеко від рідної землі.

ПРИКРО
Одного разу я заправляв грузовик, на одній із заправочних зупинках в штаті Каліфорнія. Я почув голос українця в мою сторону. Він побачив Українські символи і радо вигукнув: ” З далека видно, що не москаль!”. Я повернувся і побачив молодого, енергійного, веселого хлопця. Коли познайомились, то я спитав звідки він. Виявилось, що родом з Тернопільщини, а точніше – з Борщова. Коли я сказав, що я з Бучача то мій співрозмовник перепитав – з БучИчИ? Я повторив, що не з Бучичи, а з Бучача. Ще перекинулись кількома словами-куда їдеш, де працюєш… і попрощались. Сів в машину, їду і думаю-не придумав же житель Борщова спотворену назву мого міста і не перепутав букви випадково. Значить цьому є причина і мотивація.

СОРОМНО
Соромно, що державою керували і керують особи, які думають про свій власний імідж і достаток. Так і в нашому маленькому місті чиновники, в основному, думають тільки про власне збагачення, а про позитивний імідж, розвиток і туристичну популярність забувають. Як екс-мер Оверко прос-ав статус міста “історичного значення”  і дав старт “довічному” ремонт пам’ятки архітектури-Бучацької Ратуші, так і його наступник Мосціпан продовжує налагоджену схему Ратушного ремонту, вдало орудує розподілом земельних ділянок і приватизацією приміщень…От і тому ми живемо не в Бучачі, а в БучИчИ! Гості міста і іноземні туристи роблять свої висновки, а нам соромно, що містом керують не компетентні, вузько зорі, корумповані особи.  Але маємо що маємо-самі вибрали. Контроль, підзвітність, прозорість, чесність, тісний контакт чиновника з народом-от тоді будем жити в БУЧАЧІ, а не в будь-чому!

Автор – Богдан Паращук