“Кожен народ має ту владу, на яку заслуговує!” Бучацькі реалії!
Народна приказка – “Якщо хочеш знати, як буде виглядати Твоя дружина через 20 років, то подивись на тещу”! Місцева прикмета – “Якщо хочеш знати, як виглядала ялинка 8 років тому, то прийди і подивись на неї сьогодні”!
Ялинки, які прикрашають фасад “білого дому”, це диво природи. Заслуги бучацьких чиновників у тому, що не втручаються у їх природний ріст. Гірлянди, іграшки – стабільні прикраси. Прогрес в ілюмінації – арештовані козлики. Кольорові кишки на обрубках дерев вздовж дороги – це естафета ще від Оверка О.С. Щоправда, теперішній мер Мосціпан, цього року прикрасив тільки одну сторону. На іншому боці вулиці свято від міських чиновників відміняється!
“Яке їхало, таке здибало!” – очевидна мудрість для мерських династій. Тепер задумуємось, чи обрубка гілок дерев це для окультурення і гуртування зеленого кольору по вулиці, чи підготовка до зими з ціллю мінімізації затрат на святкову ілюмінацію? “Як можна мати діло з людиною, якій не можна довіряти? Якщо в підводі нема колеса, то як можна на ній їздити?” – філософ Конфуцій. От обрали! “Що маємо, то маємо”! – Кравчук Л.М.
Дві каденції мер міста Мосціпан Йосиф протирав штани на посадовому кріслі. У кожній із передвиборчих програм цієї особи було багато обіцянок., “але віз і нині там“! “Поміркуй, чи вірно і чи можливе те, що обіцяєш, бо обіцянки – то борг”! – філософ Конфуцій. “Знати, що потрібно робити і не робити нічого – це найгірше боягузство”! – філософ Конфуцій. Заборгувала мерська особа багато і знає що робить! Але робить не те, що ми хочемо. “Краще досконало виконати невелику частину справи, ніж зробити погано вдесятеро більше”! – філософ Арістотель.
За час панування бучацького мера, сім’я Мосціпанів дуже “збідніла”! Квартира в Тернополі для дочки, квартира в Франківську для сина, квартира для сестри в приміщенні колишнього гуртожитку ДТСААФ…але, бідолага, сам живе в гуртожитку, де приватизував квартиру. Затягування реставрації Ратуші, щорічний ремонт фонтана, зимова чистка снігу, “вивітрювання” бетонних плит, після яких встановлюється бруківка, дозволи на забудову в парках, скверах і зміна цільового призначення …Це мільйонні затрати кожного року, корупційні махінації, договірняки, кумівство… Це все є бізнесом мера, який передається з рук в руки від попередника до наступника. “Влада, радше, переходить з рук в руки, а ніж з голови в голову!”– філософ Станіслав Єжи Лєц. Так є! Це не правильно! Це тупик! Це катастрофа! “Добробут держави забезпечують не ті гроші, які щорічно видаються чиновнику, а ті, що вона щорічно залишає в кишенях громадян”! – філософ Йожеф фон Етвеш. Люди бідніють, а чиновники багатіють і бичують. Скільки треба, щоб насититись? Чи гідні ми такого керівництва? Зрозуміло, чому працездатне населення покидає країну! Безвихідь! Розчарування.
Вкотре “вдячні” за вдалий вибір на посаду міського голови консерватора Мосціпана Йосифа!!!
БАНДУ ГЕТЬ!
