Чому бучацькі дітлахи так і не покаталися на власному катку?
До редакції “Бучацького інформаційного порталу” звернувся Володимир Соболівський із проханням оприлюднення ситуації в якій він опинився. Небайдужий мешканець нашого міста розповів про те, що хотів організувати безкоштовний каток для того, щоб дорослі та діти змогли розважатись на ковзанах, грати хокей… До того ж Володимир може безкоштовно забезпечити всіх охочих необхідним спорядженням. Він витратив кошти на закупівлю ковзанів, хокейних клюшок.., привіз все з-за кордону, а куди б це застосувати та ефективно використати знайти не може. Як говорять, стукає у двері, а йому не відкривають.
Ідея встановлення штучного льодового покриття прив’язувалась до площадки поблизу басейну. Там безпечно, рівно і затишно. Від керівництва міста потрібен був дозвіл та організація огорожі майданчика із заливанням водою його периметра. Розмова В.Соболівського із керівництвом міської ради про таку ідею зав’язалася ще до того, як встановлювали пам’ятник Агнону. За весь осінньо-зимовий період справа так і не зрушила з місця.
Зважаючи на певні обставини, Володимир певний час був за кордоном. Після повернення, у січні місяці, він повторно звернувся до влади міста із проханням підтримки такої ініціативи. Йому неодноразово відмовляли та “футболили” від одного кабінету до іншого. Мосціпан до Кмітя, Кміть до Мосціпана…, а то й до кабінетів РДА. То матеріалу нема, то немає кому за безпеку відповідати, йому навіть натякали на брак вищої освіти. А чи потрібно це Володимирові? Чи всі чиновники у керівництві міста мають освіту, яка б спонукала на власно затратні ініціативи? Чому влада не хвилюється за безпеку, та майбутнє молоді нашого міста, коли діти і дорослі виходять кататися на ставок цукрового заводу, чи на басейн?
Якби В. Соболівський чекав на підтримку владних структур, то наше око б не втішали малюнки виконані його вправною рукою. Можливо, краще всебічно підтримувати активність громадян, а не притуплювати її?
Висновок: влада робить справи на яких можна заробити, де можна добре пропіаритись при цьому – ні за що не відповідати.
