Майдан у с. Дуліби Бучацького району
У с. Дуліби продовжується конфлікт між громадою села та фермером Стрілецьким Степаном Михайловичем. Кілька днів тому так звана “холодна війна” вилилася у реальне протистояння – сільський майдан. Люди намагаються зайти на територію току, частина якого є їхньою власністю. Стрілецький Степан є одним із співвласників. Взявши на себе забагато повноважень, Степан вважає себе одноосібним та єдиним власником усього майна. Незадоволені селяни вирішили стежити за всім, що відбувається на спірній території та не відходять від головних воріт.
Побувавши на місці події, нам вдалося з’ясувати, що вся ця “майнова історія” розпочалася із приходом чужого фермера у село. Він взяв у кількох людей розпайовану землю в оренду і цим здобув собі прихильність у певної частини населення. Степан С. користувався тими кількома гектарами землі, яку йому доручили люди, а потім його апетити зросли.
Разом із кількома прихильниками, він вигнав із току тодішнього фермера. Після цього певний час користувався без договору оренди. А потім тихцем реєструє земельні паї.
15-го квітні 2013 року проводить збір потрібних йому громадян щодо питань села. Під мотивацією, що це були збори пайовиків Степан Стрілецький проводить голосування, за результатами якого починає виготовляти документацію. Всіх майнових пайовиків в селі є 512, а присутніх на голосуванні було 38 половина з яких не були співвласниками майнових паїв. Ні кворуму, ні всебічного обговорення, як розуміємо – не було. Також списків людей, які голосували “за”, ні їх підписів немає.
Упродовж наступних двох років, збирає усі документи та починає скуповувати майнові паї. Але грошей не платить, бо не має. Назбирав близько 116 майнових і продовжує збирати до 2014 року. Після цього він йде у суд, готує документи на право власності.
Побачивши це все, люди – співвласники, об’єдналися, збираючи паї і почали скасовувати рішення зборів від 15/04/13. Поки тягнулись суди по скасуванню цих зборів, тодішня секретар сільської ради (Світлана Стрілецька – невістка фермера), програвши вибори на місце сільського голови, від імені сільської ради дає доручення адвокатові. З того часу адвокат Федорко представляв інтереси голови сільради в судах.
Стрілецька компанія форсує події, щоб получати право власності. У Тернопільському господарському судді право власності визнають за фермером, а інша сторона – сільська рада в особі адвоката – начебто, зі всім погоджується. «Гра в одні ворота, тобто другі-відсутні».
Дружина адвоката, яка є нотаріусом, швиденько береться за виготовлення документів скориставшись тим, що до влади прийшов новий сільський голова. Громада про це нічого не знає. Скасувавши рішення 15/04/13, громада береться за скасування рішення Тернопільського господарського суду про призначення права власності. Але Стрілецькі не сплять. Вони реєструють в державному реєстрі даний об’єкт. Громада, вже береться за скасування реєстрації. Як говорять – з корабля, та й на бал. З часом, після довгих судових тяганин, апеляційний суд скасував усі попередні рішення.
На даний час, Степан Стрілецький не є одноосібним власником та у єдиному реєстрі нерухомого майна його також немає.
Загострення конфлікту виникло через те, що компанія на чолі із Стрілецьким Степаном не допускає людей, як є співвласниками, до цього об’єкта. Головним оратором є невістка, державний службовець Бучацької ДПІ, бувша секретарка сільради Стрілецька Світлана.
Зараз об’єкт є спільною власністю. Хлопці, які зубами вчепились у ворота току, також заявляють що вони співвласники, як і громада села. Але людей не пустять, так як там є їхнє майно. Абсурд. Охороняйте своє майно, або заберіть його подальше, але право не допустити співвласників другої сторони до їхнього майна, ніхто не має права.
Працівники поліції охороняють громадський порядок в автомобілі, який не є на Українській реєстрації, який перегородив в’їзд до об’єкту, та й поставлений людьми сім’ї Стрілецьких. Що ті поліціанти охороняють? Мабуть навпаки – захищають право робити абсурдні, неправомірні та не логічні вчинки сім’ї Стрілецьким. Інтереси людей правоохоронцям «по барабану».
Пасивність районної влади і правоохоронної системи району у вирішені даного конфлікту на найвищому рівні. «Зародиша можна було знешкодити при зачатті». Але на початку Дулібської епопеї влада не відреагувала, тому тепер пожинаємо плоди.
Після таких подій вихід з цієї ситуації є один – розділити майно, яке є спільною сумісною власність мирно-дружно, або ж в судовому порядку. Чим скоріше це зробиться тим буде краще для всіх. Посівна на носі.
Шкода людей, які цілодобово в дощ і в мороз дежурять біля воріт току, відстоюють свої громадянські права, а влада з нори своїх кабінетів спостерігає і не втручається. Мабуть ця влада не гідна свого народу!!!
