Лілія Курцеба: “Головне вірити в себе – і тоді ти все зможеш”

Сьогодні хочемо запропонувати рубрику “Знай наших”.

Саме тут Ви зможете дізнатися більше про непересічних

особистостей, які народилися, жили або живуть на Бучаччині.

Ці люди своїм навчанням, чесною працею та цікавими ідеями

розбудовують наше місто, цим самим, збагачуючи рідну країну.

Нехай ці короткі розмови будуть подякою для старших,

а молодшим – додадуть наснаги та стимулу для творчої праці.

Петро Чорнота

Нещодавно у Києві відбулася одна з найважливіших літературних подій України – “Книжковий арсенал”, який зібрав навколо себе багато книгоманів та книголюбів. Не обійшлося на фестивалі без новинок, особливо серед дитячої літератури. Цьогоріч багато цікавинок презентувало видавництво “Фонтан Казок”. З-поміж них увагу привертає незвичайна обкладинка. Придивившись ближче, помічаємо, що автором такої яскравої обгортки є Лілія Курцеба. Ця дівчина – наша землячка, вона народилася та виросла у Бучачі, навчалася в гімназії, відвідувала художню, а потім вступила до Косівський інститут декоративного і прикладного мистецтва.

 

 

 

 

– Привіт, Лілю. Як вдалося потрапити у такий чудовий проект?

– Привіт. Рада такій чудовій нагоді поспілкуватися.

Поет і автор цієї книги Іван Андрусяк, який родом із Косівщини, а зараз живе недалечко від Києва у містечку Березань,  час від часу навідується до нашого університету, шукаючи молоді таланти. (сміється) Здебільшого, він любить “підтягувати” своїх земляків, щоб більше їх популяризувати. І він завжди приїжджав до нас на сесію, семестрові роботи. Йому дуже сподобався проект, ми якраз тоді робили дитячі книжки і він через викладачку сконтактувався зі мною і вирішив дати мені шанс. Спочатку Автор мав мороку, бо не знав, кому ж доручити таке завдання, але, в результаті, він задоволений і діти також.

 

 

 

– Чи важко було працювати над таким об’ємним завданням, адже намалювати цілу книгу – це непроста справа.

– У мене були семетрові роботи і відповідальність була менша, адже вони не йдуть у тираж, і це лише для себе, а тут все трохи проблематичніше, я навіть трохи боязливіше до цього ставилася, відповідальніше, можна навіть так сказати.

 

– А хвилювання було?

– Так, скажу відверто, я найбільше переживала, щоб змалювати всі ці подіїі так, як автор це задумав. І щоб йому сподобалось, і щоб дітям було, і навіть дорослих трохи розвеселити. Щоб вони усміхнулись.

 

– Повертаючись до “Книжкового арсеналу”, які ще книги з твоїми ілюстраціями можна було там побачити?

– “Лякація” – це моя перша, дебютна, книжка. Це дитяча книжка-картинка, де я навіть зобразила автора.

 

– Як відбувся робочий процес: автор розказав тобі що саме він хоче бачити, чи якось налаштував на потрібний результат?

– Він дуже класний дядько (сміється)… У більшості випадків про ілюстратора згадують лише на останніх сторінках, а тут Іван Андрусяк настояв на тому, щоб прізвище ілюстратора було саме на обкладинці. До того ж, він є співвласником видавництва”Фонтан Казок”, йому було не важко це зробити. У творчості Іван давав повну свободу. І навіть після узгодження – він мало виправляв, з ним дуже легко працювати.

 

– Скільки часу в тебе забрала робота над книгою?

– Близько чотирьох місяців. Це, звичайно, можна було й швидше зробити, але так як я дуже уважно промальовувала кожну деталь, це ж все таки моя перша велика робота (посміхається).

 

– Як до такої роботи поставилися твої рідні чи допомагали, чи переживали?

– Якраз у той час я була вдома, тато ходив підколював мене, мовляв, я впала в дитинство. А насправді, мені хотілося це передати весело, щоб всім і дітлахам молодшого шкільного віку і їхнім батькам було цікаво. Першим оцінювачем був двоюрідний брат, він приходив і підказував, як зробити краще. Ця книга стала своєрідною розрадою для батька.

 

 

– Мені відомо, що у 2014 році він брав участь в АТО. Чи не хвилювалася ти за нього, адже, попри все, потрібно було вчитися?

– Так, це був важкий період, адже ситуація в країні була не стабільна, та ще й навчання, закінчення бакалаврату, диплом, сесія і… Навіть більше переживала, ніж за диплом, чекала на мамин дзвінок, адже тато мав повертатися, і думала більше за нього, ніж за захист.

 

– Над чим ти працюєш зараз? Можливо, це якийсь схожий проект чи щось серйозніше?

– Зараз працюю над казкою для дітей старшого віку, адже “Лякація” – це виключно вірші. І є ще одне замовлення, фентезі, для доросліших, щоправда, мені тільки рукопис дали, не розповівши про автора. Попередня робота полягала в ілюстрації цілої книги, а тут потрібно буде промалювати лише деякі моменти. Працюю в “Фотошопі” та “Ілюстраторі” за допомогою векторної графіки.

 

 

– Окрім книжок, у яких проектах ти ще брала участь?

– Минулого року спробувала себе у модельному бізнесі – рекламувала шкіряні вироби. Одногрупниця попросила.

 

– І наостанок, чим плануєш займатися в майбутньому? Можливо, відкрити своє агентство?

– Це було б цікаво… Але часто згадую своє дитинство, де було мало справді цікаво проілюстрованих книжок, тому хотіла б дарувати іншим дітям яскраве дитинство. Адже малювати дитячі книжки – це, насправді, дуже цікаво, це думати трохи по-іншому, втілювати власні дитячі мрії, дозволяти фантазії летіти у далекі краї.

 

 

Підсумовуючи, варто зазначити, що така цікава та яскрава книжка, як “Лякація”, втрапила до шкільної програми учнів 3-4 класів. Тож тепер ілюстрації Лілі Курцеби бачитимуть не лише ті люди, які цим цікавляться, а й вся Україна.

 

 

Розмову вела Леся Ю.

 

ДЯКУЄМО ЗА ТЕ, ЩО ВІДВІДАЛИ НАШ САЙТ, ЗА ДОВІРУ І ЗА УВАГУ!!!
Редакція сайту не несе відповідальності за достовірність розміщеної інформації, і не має можливості перевіряти достовірність розміщеної інформації.
Думка редакції сайту може не співпадати з думками авторів статей, чи коментарів.