Велосипед, фотоапарат, гітара та враження… Або без чого жити не може Михайло Дячек

Талановитий веселий хлопець, майстер на всі руки, захоплюється грою на гітарі та просто жити не може без велосипеда… Усе це про непересічного мешканця нашого міста, який щоразу викладається на повну, допомагаючи організувати цікавий захід у Бучачі, чи просто весело провести час. А звати його Михайло Дячек.

 

Зараз увесь вільний від роботи час займають підготовка до проведення велоперегонів та збори співаника. Щодо першого, то багато часу займає пошук траси, але ми це вже зробили – Бучацький перевал, підготовка безпосоредніх відрізків дороги (тут за кожним конкретним шматом траси закріплена конкретна людина), повідомлення людей, що таке буде у Бучачі. До речі, я вже запросив друзів з Тернополя, Львова, Чорткова, Борщова. Це будуть перші в Бучачі перегони обласного рівня, у яких братимуть участь близько 100 учасників.

 

Любов до перегонів прокинулася несподівано. На велосипеді я катаюся з 6 років. Люблю їх лагодити, давати їм ще один шанс відчути дорогу. А на велоперегонах вперше побував у 2015 році. (посмішка) І ролі вболівальника мені виявилося замало, я захотів бути серед тих спортсменів, випробувати власні сили. Через рік випала така нагода. Хоч я старанно готувався – перша спроба була не надто вдала. Із сорока спортсменів, до фінішу у першому колі я приїхав восьмим. І навіть незначна травма ноги, не завадила мені взяти участь у перегонах – головне ж не перемога, а участь. До того ж, саме під час “Чортківського перевалу 2016-2017”, я познайомився з багатьма хорошими людьми. Зараз паралельно з підготовкою до велоперегонів у Бучачі, готуюся до змагань в Івано-Франківську.

 

 

А зі співаником пов’язано багато спогадів. Навіть важко сказати з чого все починалося: парк, 12-та ночі, і ми – граємо на гітарах. 1:20 – я і Андрій Олійник не здаємося і вперто продовжуємо грати. Але тоді не мав значення час. Це було класно. Потім познайомився з Вікою Курило, і ми у скверику просто грали на гітарах у маленькій компанії, для себе. А тепер, так би мовити, “вийняли” його на рівень міста, де будь-хто може прийти та поспівати з нами. Мирослав запропонував назвати це маленьке збіговисько “молодіжним пісеником” і справа, як то кажуть, пішла. Любимо грати у невимушенвй атмосфері, де голос кожного довершує звучання, коли долучаються люди, які хочуть і вміють співати.

 

 

 

Найулюбленіший вислів. (посмішка, яка переходить у сміх) Життя – це рух, сказав мій дах і поїхав…

 

 

 

 

 

Хобі.

Гітара, фотоапарат, велосипед, подорожі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Через п’ять років бачу себе дядьком з бородою (сміється), який дуже позитивно ставиться до свого життя. І який, якщо й не доб’ється створення велодоріжок, то зробить їх сам…

 

 

 

Текст та фото: Леся Ю.

ДЯКУЄМО ЗА ТЕ, ЩО ВІДВІДАЛИ НАШ САЙТ, ЗА ДОВІРУ І ЗА УВАГУ!!!
Редакція сайту не несе відповідальності за достовірність розміщеної інформації, і не має можливості перевіряти достовірність розміщеної інформації.
Думка редакції сайту може не співпадати з думками авторів статей, чи коментарів.