Ідеали та реалії загальних правил етичної поведінки державних службовців…

Нещодавно на офіційному порталі Верховної Ради натрапила на досить цікаву інформацію, точніше, на наказ під назвою “Про затвердження Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування” , підписаний заступником директора Департаменту нормативно-правової роботи та юридичного забезпечення Нацдержслужби С. М. Кривошиєю.

 

Отож, у загальних положеннях зазначено, що “основною метою діяльності державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування є служіння народу України та територіальній громаді, охорона та сприяння реалізації прав, свобод і законних інтересів люлини і громадянина”. А насправді, що ми бачимо? – Цілковита байдужість та холодність до прав та свобод людини і громадянина. А про служіння народу України навіть і мови не може бути, адже як же ж це він такий-то, буде служити якимось там людям. Та й взагалі – не для того він йшов у політику, Основним завданням було себе показати і грошенят підзаробити.

 

Читаємо далі і бачимо, що вже у пункті другому, де мова йтиме про загальні обов’язки державного службовця та посадової особи місцевого самоврядування, чітко прописано, що “державні службовці повинні сумлінно, компетентно, результативно і відповідально виконувати свої посадові обов’язки, проявляти ініціативу, а також не допускати ухилення від прийняття рішень та відповідальності за свої дії та рішення“. і знову, зважаючи на реалії місцевого рівня важко говорити про дотримання цього пункту. Запитайте у будь-якого державного службовця, яку освіту він отримав та яку посаду зараз обіймає – і стане   зрозумілим те, що компетентного вирішення справ очікувати не варто. Про відповідальність не говоритиму, адже цього вже за гроші не купиш.

 

Наступний пункт одразу ж змусив читати зацікавленіше та жвавіше, адже у ньому йдеться про те, що “державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування під час виконання своїх посадових обов’язків зобов’язані неухильно дотримуватись загальновизнаних етичних норм поведінки, бути доброзичливими та ввічливими, дотримуватись високої культури спілкування (не допускати використання нецензурної лексики, підвищеної інтонації), з повагою ставитись до прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, об’єднань громадян, інших юридичних осіб, не проявляти свавілля або байдужість до їхніх правомірних дій та вимог“. Важко говорити з людиною, яка достойною вважає лише свою роботу, а інші, особливо журналісти, для неї “писаки, вар’яти і “… не буду повторювати усіх нецензурних слів. Вони б краще сумлінніше та відповідальніше у свій бік заглядали, а ніж підглядати та вказувати на помилки інших .

 

До речі, “державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування зобов’язані виконувати свої посадові обов’язки чесно і неупереджено, незважаючи на особисті ідеологічні, релігійні або інші погляди, не надавати будь-яких переваг та не виявляти прихильність до окремих фізичних чи юридичних осіб, громадських і релігійних організацій“. Ага, вже вони так і зробили, особливо, у випадку із власними дітьми, коли потрібно взяти земельну ділянку, бо ж нащадки ростуть, а з чим підуть у світ? Або, коли справа заходить за дитяче дозвілля – тут всі ініціативи притуплюють та душать ще в корені.

 

Про використання службового становища говорити вже навіть не актуально. Напевно, вже підліток розуміє, що якщо батько – людина із влади, то синові все дозволено і все пробачать. Яскравою ілюстрацієї використання службового становища є загибель людей під колесами автівки, якою керував держслужбовець і йому за це нічого не було. Більше того, його навіть підвищили чи навіть вручили нагороду. І куди котиться  цей світ? Адже дійсність – повна протилежність написаного: “державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування не повинні допускати, у тому числі поза державною службою або службою в органах місцевого самоврядування, дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам держави або місцевого самоврядування чи негативно вплинути на репутацію державного службовця або посадової особи місцевого самоврядування“.

І так завжди – влада сама вирішує як трактувати закони –

 

 

Невимовний сум і розпач прокрадаються у душу звичайної людини, яка бачить несправедливість, але не може нічого із нею зробити, адже життя чиновника – вже давно відпрацьована і завчена схема. Але якщо свідомих та сміливих людей стане більше – ми зможемо захистити себе, своїх рідних та побудувати по-справжньому вільну країну.

 

Леся Ю.

ДЯКУЄМО ЗА ТЕ, ЩО ВІДВІДАЛИ НАШ САЙТ, ЗА ДОВІРУ І ЗА УВАГУ!!!
Редакція сайту не несе відповідальності за достовірність розміщеної інформації, і не має можливості перевіряти достовірність розміщеної інформації.
Думка редакції сайту може не співпадати з думками авторів статей, чи коментарів.