У відповідь на публікацію «відкритого листа голові районної ради» окремих працівників РБК

            Таке враження, що то був лист … в минуле, в 1937рік, з його голодоморами, розстрілами без суду і слідства, розкуркуленням на Сибіри за доносами, якщо тільки змінити адресу звернення з «шановний Віталію Йосифовичу» на «дорогий Йосифе Віссаріоновичу»!!!

 

Щоб читач краще зрозумів підвалини появи цього пасквілю, коротко про себе. Я працюю в Бучацькому районному комунальному будинку культури вже понад 27 років провідним методистом. Маю середню і вищу спеціальну освіту, яку здобула в Теребовлянському культурно-освітньому училищі та в Державній академії керівних кадрів культури та мистецтв, які закінчила з відзнакою. Обиралася депутатом районної ради, головою профспілки працівників культури району.

 

Тому у мене були вагомі підстави претендувати на посаду директора РКБК коли орган управління-районна рада минулого року, в травні, оголосила конкурс на цю посаду. Мене не влаштовували застарілі методи і стиль роботи закладу, які не відповідають вимогам сьогодення. Неприйнятними  також були методи роботи тодішнього керівника закладу, його поведінка.

 

Однак, відгукнувшись на участь у конкурсі, я порушила плани панів-начальників з районної ради, які пообіцяли депутату районної ради, директору РБК Руслану Крупі, що він залишиться на посаді, а вони проведуть конкурс суто формально для «галочки». З цим я, звичайно, не погодилася і почала вимагати привести процедуру проведення конкурсу до вимог Закону про культуру, чим нажила собі недругів з числа чиновників.

 

Колишній директор Руслан Крупа за 13 років свого «правління» створив нездорову ситуацію в РБК, тому з роботи  звільнився майже весь цвіт нашого колективу, а це понад 15 осіб.  Сьогодні, він звільнений з посади, але майже щодня разом з однопартійцем начальником відділу культури А.Ковалком та його підлеглою А.Вержбицькою, впливають на працівників РБК, маніпулюючи ними, мстять, переслідують мене і створюють незносні умови роботи. Не повірите,  дійшло до того, що забороняють людям спілкуватися зі мною погрожуючи звільненням з роботи!

 

Чортову дюжину – 13 прізвищ «вірних» ексдиректора під листом, розглядаю як символ зради, морального падіння, непорядності, втрату справедливості і людяності у підписантів та  відсутність совісті у організаторів цього ганебного акту помсти за мою громадянську позицію. Такі доноси були нормою за часів сталінізму, але на 26-му році Незалежності є аморальними.

 

Твердження про «весь колектив» дуже перебільшені, адже більшість не піддалася тиску, бо згідно штату є 31 посада. Я нічого незаконного чи непорядного не робила, працюю добросовісно і сумлінно. Люди мені дзвонять і дивуються, як таке надрукували в газеті, бо це не вкладається в голові! Питають, як я можу жити в такій обстановці зла, неправди і бруду? Їх вражає, що у нас нічого не змінилося з часів радянщини, ті ж доноси, переслідування, брутальні наклепницькі публікації на неугодних в пресі з метою морального знищення людини.

 

Якщо б у організаторів афери і підписантів були аргументовані претензії до мене, чи моєї роботи, або поведінки, то для цього є законні способи їх розгляду і вирішення відповідно до законодавства. Тобто немає жодних підстав поміщати в ЗМІ явно безпідставні, дикі та образливі по своїй суті і формі звинувачення наклепницького характеру. Але це зроблено спеціально, з волі чиновників районної ради і відділу культури на яких я жодного впливу не маю, крім передбачених законодавством і Конституцією, стаття 68 якої вимагає, що «Кожен зобов»язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності».

 

            Спростовувати щось з публікації немає потреби, бо весь текст – це набір словоблуддя, яке не має під собою жодних підстав. Тому нехай «відкритий лист» перевірять спеціалісти-правники, проведуть експертизи, щоб встановити стан психічного здоров»я його творців, а стан роботи нехай вивчать фахівці з обласного управління культури, керівники Бучацької РДА і громадської ради при облдержадміністрації, куди я  звернулася за захистом.

 

Звернулася я і до правоохоронних органів з вимогою захистити мої конституційні права, законні інтереси та свободи від протиправних посягань, притягнути винних в організації цькування, переслідування і за наклеп до кримінальної відповідальності. Нехай слідчі поліції нададуть свої висновки по  «фактах» і домислах публікації та вирішать по закону долю її авторів і підписантів.

 

Своїми зверненнями про порушення закону я намагалася  зупинити цю сваволю, але керівники районної ради і відділу культури не зважали, казали, що будуть спілкуватися зі мною виключно в письмовій формі та рекомендували звертатися в суд – це їх вибір.

 

Так, ставши віч на віч із корупцією влади, я перемогла в судах і доказала факти порушень і зловживань при проведенні конкурсу. Але за виграні суди та  участь у конкурсі,  нажила собі ворогів з числа керівників районної ради та відділу культури, які півтора року мені мстять  як можуть, бо влада, як це було в старі часи, нещадна до тих, хто бореться за правду і справедливість.

 

Парадокс, вони порушують закон, а винна я, ще й прикриваються людьми. Кажуть, що Бог дає кожному лише ті випробування, через які людина в змозі пройти, тому, скільки Бог дасть мені сил і здоров’я, я боротимуся за те, щоб чиновники діяли лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

 

З історії відомо, що влада, яка благословляє беззаконня приречена. Своїми незаконними діями і публікаціями наклепу чиновники показали своє істинне лице, тому люди  зрозуміють, що в нас твориться і на що здатна сьогоднішня бучацька влада в особах панів В.Фреяка, В.Вонсяка, В.Григоришина, І.Ненича, А.Ковалка і Р.Крупи, які чомусь вважають себе проєвропейськими, демократичними, не корумпованими, «чесними порядними» та, мабуть, … «вічними»!

 

P.S. Я думаю, що Віталій Йосифович, попри всі його помилки, недоліки і комплекси, не стане послідовником Йосифа Віссаріоновича, що йому вистачить розуму і здорового глузду, як державнику, щоб виконати рішення судів, припинити порушувати закони та переслідувати і цькувати мене, бо терор всієї чиновницької «раті» щодо жінки – явно не по козацьки! Краще отих «козачків» відправити на фронт, щоб люди не казали: «не знаю що гірше, сепаратисти на Сході, чи чиновники в кабінетах».

 

 

Валентина Проста,

провідний методист Бучацького районного комунального будинку культури

ДЯКУЄМО ЗА ТЕ, ЩО ВІДВІДАЛИ НАШ САЙТ, ЗА ДОВІРУ І ЗА УВАГУ!!!
Редакція сайту не несе відповідальності за достовірність розміщеної інформації, і не має можливості перевіряти достовірність розміщеної інформації.
Думка редакції сайту може не співпадати з думками авторів статей, чи коментарів.