Табір, що загартовує тіло та дух…

На березі річки Стрипи, серед лісової тиші та дзюркотіння Русилівських водоспадів завершив свою роботу п’ятий ювілейний табір “Порталівець – 2017”. Саме тут з 31 липня по 5 серпня 20 дівчат та хлопців загартовували тіло та дух. Вони долали свої страхи, вчилися працювати в команді, підтримували одне одного, а ще готували їжу, ночували та чергували проста неба. Тут було все: і спільні перемоги, і відповідальні завдання, і багато цікавих навчань та гутірок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

За словами Тетяни Іваніцької, співорганізатора табору, діти мали можливість навчитися надавати першу медичну допомогу у різних ситуаціях: хтось зламав руку, хтось – поранився, а когось взагалі потрібно було рятувати, витягуючи ніж з живота. Звичайно ж, що всі ці завдання були лише тренуваннями, й учасникам допомагали впоратися зі всім їхні інструктори – Роман та Настя з Червоного хреста (Тернопіль), та все ж, це був неперевершений досвід.

 

 

 

За цих кілька днів таборовики пройшли невеличкий вишкіл. Тут кожного ранку о 7 годині ранку був підйом, далі руханки, вони по черзі носили воду з села, по черзі підтримували вогонь та охороняли табір, мили посуд. Прибувши до “Порталівця – 2017”, ми побачили дисципліну, безстрашність та відповідальність. Тут кожен мав своє псевдо і ніхто не називав одне одного на ім’я. До речі, за дисципліну відповідав Василь Панькевич, уродженець с. Соколів – учасник Молодіжного націоналістичного конгресу та Молодіжного порталу Бучача.

 

 

Незважаючи на те, що сюди з’їхалися учасники із різних закутків Тернопільщини (Жизномир, Заліщики, Нові Петликівці, Пишківці, Трибухівці, Соколів, Бучач), всі були настільки дружними, що просто дух перехоплювало. Навіть Світлана Ліщинська, місцева організаторка, відзначила, що “цього року це найкращий табір, тому що з першого дня вони всі один за одним. Вони боряться без конкурентності. Не зважаючи на те, що є дві команди. Вночі чергують по-двоє. Вони дуже згуртовані, ніхто не свариться…”

 

 

У передостанній день таборування на лекцію приїхали Василь Юрків та Петро Чорнота. Вони обідали разом з учасниками, хвилювалися за них та ділилися власним досвідом. А потім – спільне фото на згадку і безцінні враження про такий цікавий табір, де було все: і ватра щовечора, і таборова пошта, і смуга перешкод, змагання. Вони кожного дня вивчали нову цінність – правило, якого варто дотримуватися. Сподіваємося, що це стане основою їхнього життя, до якого вони повернуться вже іншими людьми.

 

 

Леся Ю.

ДЯКУЄМО ЗА ТЕ, ЩО ВІДВІДАЛИ НАШ САЙТ, ЗА ДОВІРУ І ЗА УВАГУ!!!
Редакція сайту не несе відповідальності за достовірність розміщеної інформації, і не має можливості перевіряти достовірність розміщеної інформації.
Думка редакції сайту може не співпадати з думками авторів статей, чи коментарів.