Чому в Бучачі влада вище Закону, або «їдьте за кордон, нащо Вам ті проблеми!»

     Пропрацювавши 27 років в культурі району, я бачила всяке, але такого «дебілізму» і «шариковщини» від наших «культурних» начальників витримати не можу. Здавалося б, після Революції Гідності все мало змінитися на краще, але не так сталося, змінилися лише начальники, методи роботи і поведінка яких прямо шокують.

 

Взяти колишнього директора районного будинку культури, тепер пенсіонера Руслана Крупу, який знову рветься в начальницьке крісло. За роки свого керування закладом пан Руслан розігнав практично майже весь творчий колектив, з яким починав свою керівну епопею, бо ніхто не мав права сказати свою думку, яка перечила директорській. Останніми звільнилися Іван Яцків, «акордеоніст від Бога», як його назвала директор Бучацької дитячої музичної школи, заслужений працівник культури України Марія Іванівна Кривко, та режисер літературно-музичного театру Світлана Дем’янчук, які майже по 30 років беззмінно працювали тут, вони не витримали нездорової атмосфери диктату і тиску.

 

У нас маєш бути або «провладним фаном», або «їдьте за кордон» на заробітки, бо зразу створюють такі умови роботи, що мало не покажеться. Методи розправи з неугодними чисто «сталінські», про які ми читали лише в книжках. З таким переслідуванням довелося зіткнутися і мені, коли не витримала хамства директора Крупи і вирішила піти на конкурс, де обирали на посаду керівника будинку культури, бо більше терпіти бездіяльність і пиху колишнього директора не могла.

 

Отут почалося! Такому дикому і підлому гонінню, як зазнала я з боку Р. Крупи і начальника відділу культури А. Ковалка, мали б позаздрити слідчі НКВД, бо підтримував їх сам голова райради п. Віталій Фреяк, разом з своїм заступником-однокласником п. Василем Вонсяком і керуючим справами райради п. Василем Григоришиним!

 

Я вистояла, виграла суди в Тернополі, Львові, Бучачі. Всі незаконні рішення ради, конкурсної комісії, яку пани-начальники створили «під Крупу», розпорядження голови судом скасовані, контракт з Р.Крупою визнано нечинним.

 

Але, що таке рішення суду для начальника, який каже, що йому «все можна»! Тому вони знову почали мудрити, довелося мені знову звертатися до суду, щоб припинити цю вакханалію беззаконня. Суд призупинив повторний конкурс, а начальник п.Ковалко почав відкрито переслідувати мене, створивши для цього «трійку», як за часів тоталіризму, куди ввійшли покірні «члени» гол.спеціаліст Алла Вержбицька, юрист Марія Юринц та голова профспілки Галина Морська, щоб «знищити» непокірну, тобто звільнити з роботи під будь-яким приводом через перевірки! Прийшлося викликати поліцію, бо пані Алла зразу кинулася виконувати наказ, як звір!

 

Кажуть, примиритися, або «їхати за кордон», бо зарплата того не варта. Але як миритися, коли у нас конфлікт не тільки особисністий, а світоглядів, цінностей? Начальники вважають, що влада – це бізнес, прибутки, пляжі Єгипту, Туреччини, Іспанії, захмарні оклади, а робота для них – це лише дешевий піар, окозамилювання, словоблудство, тому саботаж реформ, корупція і кругова порука!

 

Так, протистояти беззаконню дуже важко, але можна, в чому я переконалася впродовж півтора року, якщо підтримують порядні і чесні люди, якщо є віра і надія, бо не все купується і продається. Маю надію, що мене знову підтримають в боротьбі з сваволею чиновників представники громадськості, журналісти, колеги з культури, бо Ви велика сила Добра, яка надихає мене, допомагає вистояти і перемогти, без Вас я б не змогла боротися, відстоювати справедливість. І надалі здаватися не збираюся, нехай начальники втікають від своїх соромливих вчинків.

 

Щиро дякую Вам, друзі, за підтримку, допомогу, розуміння, за добре слово!

Від кожного з нас залежить якою буде наша держава завтра і чи буде вона!

 

 

 Валентина Проста,

провідний методист

районного будинку культури

ДЯКУЄМО ЗА ТЕ, ЩО ВІДВІДАЛИ НАШ САЙТ, ЗА ДОВІРУ І ЗА УВАГУ!!!
Редакція сайту не несе відповідальності за достовірність розміщеної інформації, і не має можливості перевіряти достовірність розміщеної інформації.
Думка редакції сайту може не співпадати з думками авторів статей, чи коментарів.