Як одна людина може бути всім…

Інколи нашої допомоги та уваги вимагають багато людей, а той, кому вона найнеобхідніша, ніколи нічого не каже і лише посміхається у нашій присутності. Часто самим лише словом можна розрадити людину, і ці рятівні розмови стають потрібними у конкретний час та у конкретному місці. І з ким, як не з друзями ми можемо бути такими якими ми є, не прикидаючись та нічого не приховуючи. Вони часто допомагають долати нам найнепроглядніші труднощі та є мало не єдиними людьми, які нас завжди зрозуміють. Інколи вони є для нас усім…

 

 

У книзі “365 коротких історій для душі” Бруно Ферреро розповідає нам про двох хлопчаків,які жили в дитячому будинку. Один був маленьким, кульгавим та несміливим, звали його Лео, інший – Томазо – розумним і сильним.  Часто Лео отримував “на горіхи” від дітей з початкової школи. Томазо ж був не таким як кривдники. Він намагався бути поряд з Лео, допомагати йому, захищати. Одного разу до дитячого будинку прийшла подружня пара, яка вже давно пригледіла собі Томазо. Чоловік навіть запропонував хлопцю піти з ними, і той вже майже сказав “так”, але раптом згадав про бідолашного Лео і втік від потенційних батьків. Через кілька днів ця подружня пара знову з’явилася у дитбудинку, щоб розшукати хлопчика. Яким великим було їхнє здивування, коли вони побачили, як Томазо допомагає Лео взутися у спеціальне взуття. “То через нього ти не хотів стати нашим сином? – запитав чоловік. – Я… я – це все, що в нього є, – відповіла дитина”.

 

 

 

 

 

 

 

 

Леся Ю.

ДЯКУЄМО ЗА ТЕ, ЩО ВІДВІДАЛИ НАШ САЙТ, ЗА ДОВІРУ І ЗА УВАГУ!!!
Редакція сайту не несе відповідальності за достовірність розміщеної інформації, і не має можливості перевіряти достовірність розміщеної інформації.
Думка редакції сайту може не співпадати з думками авторів статей, чи коментарів.