Про розсипані яблука. Історія для роздумів…

Коли Ви працюєте далеко від дому і поспішаєте на літак, поїзд чи автобус, тоді весь світ стає непомітним. Тоді немає значення, кого Ви вдарили сумкою чи на кого розлили каву, кому перейшли дорогу, а кому зіпсували крам. Але уявіть себе на місці тих людей, чому вони повинні через Вас страждати? І як потім бути із совістю, яка мучить і не дає спокійно спати?

 

 

 

Бруно Ферреро розповідає нам історію про молодих менеджерів, які у вечір п’ятниці поспішали додому. Хтось біг, несучи валізу, хтось, тягнучи за собою кілька сумок. І в усій цій метушні чоловіки навіть не звернули увагу на дівчину, яка продавала яблука. А коли один із менеджерів ненароком зачепив лоток з яблуками, вони навіть не зупинилися, щоб вибачитися.

 

 

 

 

Щоправда, серед гурту цих чоловіків знайшовся один, якому стало соромно за своїх товаришів. на відміну від своїх колег, на літак він вже й так спізнився. А коли зрозумів, що дівчина-продавчиня сліпа і не може самостійно зібрати розсипане, кинувся їй на допомогу. Упродовж того, як чоловік збирав плоди, він помітив, що значна частина яблук пошкодилася. І тому, завершивши роботу, він запитав у дівчини чи вона добре почувається, а потім дав дівчині 100 євро за вчинені збитки. Вона гукнула його і коли він подивився у її невидющі очі, вона запитала: “Ісусе, то справді Ти?” Чоловік ще кілька разів зупинявся, прямуючи до свого літака, а в голові лунало лиш те одне питання.

 

 

ДЯКУЄМО ЗА ТЕ, ЩО ВІДВІДАЛИ НАШ САЙТ, ЗА ДОВІРУ І ЗА УВАГУ!!!
Редакція сайту не несе відповідальності за достовірність розміщеної інформації, і не має можливості перевіряти достовірність розміщеної інформації.
Думка редакції сайту може не співпадати з думками авторів статей, чи коментарів.