Потрібно бачити між рядків…

Часто ми сприймаємо цей світ та людей, які нас оточують, лише так, як бачимо: недосконалими, незграбними, серйозними, похмурими, ні на що не здатними. Але чи є так насправді? Інколи потрібно дивитися між рядків, щоб побачити сутність людини, світу, природи, ситуації …

 

Бруно Ферреро подає цікаву історію у вигляді листа від старої жінки, яка доживала віку в будинку перестарілих. Розповідь починається із того, що після смерті старенької, її доглядальниця на нічному столику знайшла листа: “Що ти бачиш, доглядаючи мене? Кого бачиш дивлячись на мене? Зазвичай ти бачиш лише вередливу стару, яка пускає слину, розкидає свої речі, не хоче їсти, не відзивається, коли кличуть, не хоче говорити. Ось що ти бачиш. Але відкрий очі та подивись уважніше. Насправді, я наймолодша з десяти дітей у родині, я – дівчина, яка мріяла закохатися. Закохалася, одружилася, народила сина, виховала його разом із коханим чоловіком, бавила внуків. Втратила чоловіка, спостерігала, як діти виховують власних дітей та живуть своїм життям. Боялася майбутнього і втрапила сюди. Але в мені все ще живе та двадцятирічна дівчина, яка знайшла своє кохання, за яким, я, до речі, дуже сумую. Ти піклуєшся про мене і навіть не бачиш, що перед тобою – книга, але треба уважніше придивитися, щоб побачити неймовірну історію між рядків…”

 

 

Після такої хвилюючої розповіді, автор додає: “Скільки ж облич, скільки очей, скільки заломлених рук ми бачимо кожного дня. Що впадає нам у вічі? Зморшки, труднощі, вагання, завзяття… Коли б ми натомість навчилися прислухатися до снів, до биття серця, до почуттів, незрідка старанно прихованих, далеко менше було б у житті страждання, і світ навколо став би незмірно кращим“.

 

 

 

 

 

 

Леся Ю.

 

ДЯКУЄМО ЗА ТЕ, ЩО ВІДВІДАЛИ НАШ САЙТ, ЗА ДОВІРУ І ЗА УВАГУ!!!
Редакція сайту не несе відповідальності за достовірність розміщеної інформації, і не має можливості перевіряти достовірність розміщеної інформації.
Думка редакції сайту може не співпадати з думками авторів статей, чи коментарів.