“Не відкладаймо на пізніше, не занедбуймо, тому що живемо лише один раз”, – Бруно Ферреро

        Наше життя переповнене справами, роботою, захопленнями та метушнею. Разом з тим, поряд завжди є люди, які терпляче чекають нашого повернення: батьки, кохані, діти. Щоразу, коли нам випадає нагода попрацювати, ми її використовує, бо це приносить заробіток, відкладаючи найрідніших людей на потім. Але скільки можна відкладати поїздку в гості, похід у гори чи навіть просту сімейну вечерю? Телевізійні новини щодня розповідають про погане: десь трапилась аварія, в когось не витримало серце, або ще гірше, хтось став жертвою нападу… 

 

 

Час летить невблаганно швидко, підкоряючи все на своєму шляху. Ми живемо у постійній метушні, не встигаючи навіть сказати важливих слів, міцно обійняти чи просто побути із рідними. Бруно Ферреро у своїх “Коротких історіях для душі” розповідає нам про поезію однієї американської дівчини. Ми дізнаємося про всі прикрі випадки з її життя через реакцію на них її коханого. Вона кожного разу сподівалася на найгірше, але він цього не робив, навпаки, ставився до неї терпляче та з розумінням. І коли дівчина хотіла це йому сказати, він не повернувся з В’єтнаму…

 

“Золоте правило. Всі ми живемо тільки один раз. Отож, все добро, яке можемо вчинити, або чулість, з якою можемо ставитися до будь-якої особи, виявляймо зараз”.

ДЯКУЄМО ЗА ТЕ, ЩО ВІДВІДАЛИ НАШ САЙТ, ЗА ДОВІРУ І ЗА УВАГУ!!!
Редакція сайту не несе відповідальності за достовірність розміщеної інформації, і не має можливості перевіряти достовірність розміщеної інформації.
Думка редакції сайту може не співпадати з думками авторів статей, чи коментарів.