Історія про квапливого внука

Сучасне життя вимагає від нас квапливості. Хтось поспішає на роботу, а комусь не вистачає часу, щоб виспатися, але чи можемо ми квапитися у церкві? Адже це єдине місце, де потрібно просто бути і молитися.

 

 

 

Бруно Ферреро розповідає нам бабусю, яка прийшла з онуком до церкви. Знайшовши поглядом лампадку, старенька стала навколішки і почала молитися. Хлопчик трохи постояв, а тоді почав по черзі дивитися то на бабусю, то на лампадку і, не витримавши, запитав: “Бабусю, коли з’явиться зелене, ми підемо, добре?”

 

Напевно, трохи смішно читати про такого нетерплячого хлопчика, але в чомусь він має рацію. Лампадка наче справді говорить: “Зупинись! Затримайся!” Адже тут місце для глибоких роздумів та молитви. Можливо, вийшовши з храму, ми знову поспішатимемо, але розум наш очиститься і на душі стане легше.

 

 

Леся Б.

ДЯКУЄМО ЗА ТЕ, ЩО ВІДВІДАЛИ НАШ САЙТ, ЗА ДОВІРУ І ЗА УВАГУ!!!

КОМУСЬ БУЛО Б ВИГІДНО, ЯКБИ МИ МОВЧАЛИ!

Редакція сайту не несе відповідальності за достовірність розміщеної інформації, і не має можливості перевіряти достовірність розміщеної інформації.
Думка редакції сайту може не співпадати з думками авторів статей, чи коментарів.