“Чи віриш Ти мені?” – історія для роздумів

Чи часто довіряємо Богу свою життєву дорогу? А чи нервуємося та хвилюємося через всілякі дрібниці, замість того, щоб зберігати спокій? В останній день січня, Бруно Ферреро пропонує нам цікаву історію для роздумів про двох однакових за професією, але дуже різних у вірі людей.

 

Мова йде про двох лицарів, які брали участь у багатьох турнірах та битвах. І ось одного разу, коли вони споглядали чарівний захід сонця, один із них заговорив про те, що йому залишилась остання пригода – зійти на гору, де живе Бог. “Заради чого?”, – запитав його товариш. “Мені просто цікаво, чому Він постійно посилає нам ще більше випробувань, коли нам і так нелегко”. На що перший лицар, як товариш відповів, що у цю мандрівку піде з ним, але вважає, що Бог знає, що робить.

 

 

 

Довго вони йшли, дорога була важка, звивиста і вузька. Довелося вести коней, а не їхати на них. І ось, коли вже показалися вершини в імлі, подорожні почули голос: “Візьміть з собою каміння, що лежать на стежині”. Лицар, який хотів спитати Бога про важкість життя сказав, що Він завжди так робить і вирішив повернутися назад. Другий подорожній виконав наказ, хоч це й забрало багато часу і зусиль. Але яким великим було його здивування, коли з першими сонячними променями все каміння у торбинах на коні й у зранених лиціаревих руках засяяло. Перетворилося на коштовні діаманти небаченої краси.

 

 

 

 

Леся Ю.

ДЯКУЄМО ЗА ТЕ, ЩО ВІДВІДАЛИ НАШ САЙТ, ЗА ДОВІРУ І ЗА УВАГУ!!!
Редакція сайту не несе відповідальності за достовірність розміщеної інформації, і не має можливості перевіряти достовірність розміщеної інформації.
Думка редакції сайту може не співпадати з думками авторів статей, чи коментарів.