Бучацький замок: чи побачать наші внуки одну із перлин міста?

 Кожне місто має свою візитівку, так би мовити, окрему історичну окрасу, почувши про яку, ви одразу згадаєте конкретний населений пункт. Так, Статуя свободи асоціюється із Нью-Йорком, Колізей – із Римом, Ейфелева вежа – із Парижем і т. д.

 

Говорячи про Бучач, його мешканці найперше згадують ратушу, яка, безумовно, була б окрасою кожного міста, не лише нашого, і вже після цього називають замок, монастир о. Василіян, Покровську церкву… А от мешканці Кам’янця-Подільського, говорячи про своє місто, найперше згадують про фортецю, а вже потім про ратушу і подібні речі. Пояснити таку різницю дуже просто – кожен спочатку хвалиться найкращим. А чи може похвалитися мешканець Бучача зруйнованим та занедбаним замком?

 

Кілька слів з історії Замку

 

За словами польського дослідника С. Ніцея, історія однією з перлин нашого міста бере свої початки ще із XII століття. Саме тоді був споруджений перший дерев’яний замок. Потім знаходимо відомості про фортецю вже у 1373 році, коли будівля належала родині Бучацьких. Замок багато разів руйнувався, переходив із руки у руки, особливо, під час татарських, рідше турецьких та молдовських нападів. У XVI столітті на місці старої дерев’яної будівлі, яка не раз потерпала від пожеж, із світлого піщаника й темно-червоного каменю на вапняній заправі, будують міцну кам’яну фортецю. На початку XVII століття замок був одним із найважливіших на Поділлі. Після того, як фортеця стала власністю С. Потоцького та М. Могилянки, було укріплено та розширено його південну частину. Вже через століття у писемних джерелах знаходимо відомості про те, що за Австро-Угорщини фортеця у Бучачі занепала. Пізніше, розібрано більшу частину оборонних мурів, каміння продавали як будівельний матеріал. Власниками замку до 1939 р. були дідичі міста Потоцькі, а останнім – граф Артур Потоцький.

 

 

 

Від того часу багато води втекло, як кажуть, і багато каміння із замкових стін люди самовільно забрали для будівництва власних домівок. Але чи довго ще височітиме над містом споруда, яка має високу історико-архітектурну цінність, якщо її і далі розбиратимуть камінь за каменем?

 

 

 

 

 

 

 

 

Боротьба за охорону та реставрацію Замку

 

Згідно реєстру Міністерства Культури України, Бучацький замок відносять до пам’яток архітектури національно-культурного надбання і споруда має охоронний номер 651 Н. Тобто держава забезпечує його охорону і збереження.

 

Боротьба за охорону та реанімацію цієї споруди, яка триває вже дуже давно. Цю клопітку та довготривалу роботу неодноразово піднімала Бучацька районна громадська організація “Бучацьке земляцтво”. Зокрема, відповідаючи на звернення голови організації “Бучацьке земляцтво” В. Простого, Управління містобудування та архітектури Тернопільської обласної державної адміністрації (від 04.01.2013 р.) зазначає, що “Тернопільська облдержадміністрація у 2008 році підтримала пропозицію Бучацької міської ради про утворення Державного історико-архітектурного заповідника у м. Бучач і відповідно звернулася з проханням до Кабінету Міністрів України”. Але, на жаль, вказана пропозиція не була підтримана “через відсутність асигнувань”.

 

Оскільки, перший варіант не отримав фізичного втілення, з’явилася ідея створення Бучацького відділення Національного заповідника “Замки Тернопілля”. Але і тут не все так просто – цю пропозицію не підтримали на сесійних засіданнях Бучацьких районної та міських рад. Розпорядженням Кабінету Міністрів України (від 05.11.2008 р.), на баланс Національного заповідника “Замки Тернопілля” було передано лише три об’єкти культурної спадщини Бучацького району: замок у с. Підзамочок, замок у с. Язловець та комплекс замку у смт. Золотий Потік.

 

Після цього були різноманітні відписки і з міліції, і з міської ради, стосовно забезпечення охорони фортифікаційної споруди. Справа на деякий час “застрягла”, так би мовити, а вандали та усі, кому потрібен був халявний камінь, продовжували спокійно розбирати мури замку.

 

У кінці лютого 2013 року з Управління містобудування та архітектури Тернопільської обласної державної адміністрації надійшло повідомлення, у якому йшлося про те, що “враховуючи звернення Бучацької міської ради та Громадської ради при Бучацькій райдержадміністрації, а також з метою збереження пам’ятки, забезпечення її належного технічного стану, відповідного використання та обслуговування обласна адміністрація листом від 20.02.2013 р. звернулась до Національного заповідника “Замки Тернопілля” з пропозицією розглянути питання щодо можливості включення Замку XIV-XVI ст. у місті Бучачі, до складу заповідника та, при необхідності, підняти відповідне клопотання перед Міністерством Культури України”.

 

Міністерство, у свою чергу, (від 30.05.2013) розглянувши лист Тернопільської обласної державної адміністрації, стосовно можливості передачі пам’ятки архітектури національного значення до складу Національного заповідника “Замки Тернопілля”, пише про те, що, по-перше, ґрунтуючись на відомостях із Заповідника, “обслуговування вказаного об’єкта потребує збільшення штатних одиниць та додаткових коштів на щорічне фінансування протиаварійних та ремонтно-реставраційних робіт”, а органам державної влади заборонено приймати рішення щодо збільшення чисельності працівників підпорядкованих органів та установ. По-друге, Національному заповіднику “Замки Тернопілля” не передбачені капітальні видатки, в тому числі на протиаварійні та ремонтно-реставраційні роботи на 2013 рік. На цьому, офіційний процес узаконення охорони та реставрації замку, зупинився аж до 2015 року.

 

У травні 2015 року Бучацька районна громадська організація “Бучацьке земляцтво” письмовим зверненням відновлює цю залежану справу. У зверненні до міського голови йде мова про негайне вирішення цього питання, адже із замку продовжують вивозити камінь. Читаємо також і про те, що голова РГО нагадує про підготовку паспорта, відведення землі охоронної зони замку та про відповідне клопотання до облдержадміністрації. Схоже звернення було передано і С. Барні у травні цього ж року, але чиновник ніяк на нього не відреагував, не давши навіть відповіді. 7 липня відбулась сесія міської ради, де було вирішено знову звернутися в “Департамент архітектури, житлово-комунального господарства, будівництва та енергозбереження Тернопільської облдержадміністрації з пропозицією вирішити питання про включення Замку до Національного заповідника “Замки Тернопілля” та вжити заходів для збереження даної історичної пам’ятки”. Пізніше, Бучацька міська рада звернулась до С. Барни та М. Люшняка із проханням посприяти у вирішенні цього питання.

 

У лютому 2016 року із Міністерства Культури України народному депутату України надіслали листа, де чітко дали зрозуміти, що нічого проти вони не мають, а для вирішення цього питання “рекомендовано Тернопільській обласній державній адміністрації спільно з Національним заповідником “Замки Тернопілля”та підприємством-балансоутримувачем нерухомого майна підготувати визначений законодавством пакет документів та надіслати його на погодження до заінтересованих органів”. Іншими словами, ця справа нарешті отримала “зелене світло” для того, аби зрушити з місця. У грудні 2016 року до Голови Бучацької райдержадміністрації В. Бебиха із проханнями особистої участі у вирішенні питання передачі пам’ятки архітектури Бучацького замку на баланс Національного заповідника “Замки Тернопілля” зверталися як Рада громадських організацій Бучацького району, так і РГО “Бучацьке земляцтво”. У відповіді на останнє звернення, Бучацька районна державна адміністрація пише про те, що справа нарешті зрушила з місця і “на прохання міської ради КП “Бюро технічної інвентаризації” виготовлено технічний паспорт на замок № 41 виданий 30 грудня 2016 року кваліфікаційний сертифікат серія АЕ001346. В даний час йде процес підготовки виготовлення документації по земельній ділянці яка знаходиться в площині Бучацького замку. Власником землі буде держава в особі Управління капітального будівництва”.

 

Підсумовуючи…

 

За словами В. Простого, основною проблемою у збереженні замку є те, що, як завжди, на це немає грошей. Зважаючи на усі вищевикладені факти, можемо говорити про 2 варіанти, які забезпечать збереження та охорону замку: по-перше, теперішній балансоутримувач (Управління містобудування та архітектури Тернопільської обласної державної адміністрації), зібравши увесь необхідний пакет документів, передає фортифікаційну споруду на баланс Національного заповідника “Замки Тернопілля” (згідно із погодженням Міністерства культури України від 18.02.2016 р.), і по-друге, що малоймовірно, повернутися до створення Державного історико-архітектурного заповідника у м. Бучач, куди буде входити не тільки Замок, а й костел, ратуша, монастир о. Василіян. Читаючи все це, розуміємо, що у порівнянні із попередніми роками, прогрес таки є. Але, минуло вже більше двох місяців, і за словами міської ради, документи виробляються і… все. Більше ніхто нічого не робить. А час не стоїть на місці. Весна та початок літа – найкраща пора для початку будівництва і невідомо чи вандали забули про халявний камінь, адже замок досі ніхто не охороняє.

 

 

 

Леся Ю.

ДЯКУЄМО ЗА ТЕ, ЩО ВІДВІДАЛИ НАШ САЙТ, ЗА ДОВІРУ І ЗА УВАГУ!!!
Редакція сайту не несе відповідальності за достовірність розміщеної інформації, і не має можливості перевіряти достовірність розміщеної інформації.
Думка редакції сайту може не співпадати з думками авторів статей, чи коментарів.