Завітайте до Підзамочківського замку

Інколи так хочеться зупинити час і вирушити у подорож. Відкривати щось нове, захоплюватися, дивуватися. А всі справи нехай почекають і робота в ліс не втече. Зовсім поряд із Бучачем є прекрасна місцина для того, щоб просто відпочити та забути про швидкоплинність часу… де про завершення дня нагадує лише сонце, яке поспішає зустрітися з обрієм, де легко дихати на повні груди і відпочивати душею.

 

 

 

Невеличке село, що плавно “перетікає” у місто, захоплює увагу своєю назвою “Підзамочок”. Спершу здається, що вона йому не надто підходить, адже ніякого замку навкруги не видно. Насправді, він надійно захований від незнайомих очей. Сьогодні його маскують будиночки, тому потрібно спуститися звивистою вуличкою, щоб втрапити до фортеці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Увійшовши в середину, важко повірити, що тут колись жили люди, адже територія величезна. Вже трохи затертий напис над головними ворітьми і досі сповіщає чужинців про те, що у 1600 році цей замок побудував Іван Збожний. У пошарпаних часом та вітром виступах ще можна побачити левів та символічного щита. Ті, у кого кращий зір можуть роздивтися ще й лицарів, які тримають сувій з написом.

 

 

 

 

 

 

 

 

Навпроти входу височать руїни колись могутнього палацу. Високі та, подекуди, добре збережені віконні карнизи ніби промовляють, що саме тут жили господарі. Ці напівзруйновані і все ще добре захищені приміщення, вже давно мовчать про те, що були для когось надійним дахом над головою. Багато років тут ніхто не господарював, тому замок й почав зникати. Праворуч та ліворуч помічаємо отвори в стінах, склепіння яких викладені бережно та вміло. Напевне, це бійниці, за допомогою яких охоронці відбивалися від ворогів.

 

 

 

 

 

А ще, тут просто неперевершена енергетика, адже всю красу створила природа: і річка внизу змійкою в’ється, і старенькі яблуні, які зачекалися на своїх кавалерів – повигиналися, як молоденькі дівчата, і поля, які видно на іншому пагорбі. Усе так і кличе.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

До речі, сюди приїжджають фотографуватися молодята. У будь-яку пору року тут затишно та спокійно. А от коли у фортеці влаштовують фестиваль – це надзвичайно гамірне, людне та веселе місце. Зусібіч лунає жива музика, пахне смаколиками та чути дитячий сміх. Танці інколи не вщухають аж до ранку і не хочеться йти додому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

До слова, зараз тут тривають відновлювальні роботи: відбудовують стіни, розкопують підлогу палацу. Але навіть попри це, замок не втрачає особливого шарму та загадковості. Подейкують, що цю фортецю із Бучацькою колись сполучали підземні ходи, хоча мало хто у це вірить, адже не залишилось жодного документально підтвердження. Але так зазвичай і буває, що про таємне предки не надто поспішають розповідати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Леся Ю.

ДЯКУЄМО ЗА ТЕ, ЩО ВІДВІДАЛИ НАШ САЙТ, ЗА ДОВІРУ І ЗА УВАГУ!!!
Редакція сайту не несе відповідальності за достовірність розміщеної інформації, і не має можливості перевіряти достовірність розміщеної інформації.
Думка редакції сайту може не співпадати з думками авторів статей, чи коментарів.